“≈ћј 5. ‘ќ–ћ» ¬Ћј—Ќќ—“≤ ≤ ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ —»—“≈ћ»

√оре т≥й крањн≥, ¤ка не виховала в населенн¤ почутт¤ законност≥ ≥ власност≥, а, навпаки, насаджувала р≥зного роду колективне волод≥нн¤, ¤ке до того ж не отримало н≥¤кого певного в≥дбитт¤ в закон≥, а регулюЇтьс¤ то нев≥домим звичаЇм, то просто розсудом. ” так≥й крањн≥ можуть ран≥ше або п≥зн≥ше в≥дбутис¤ так≥ под≥њ, под≥бних ¤ким, можливо, н≥де не було.
     —ерг≥й ¬≥тте

1. ¬≥дносини власност≥ ¤к основа економ≥чноњ системи

ќснову економ≥чноњ системи повинн≥ становити в≥дносини власност≥. ¬они завжди були тим стрижнем у сусп≥льств≥, навколо ¤кого формувались ≥ розвивались вс≥ ≥нш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини. ѕривласненн¤ матер≥альних та духовних благ у р≥зних економ≥чних системах складаЇ суть економ≥чних в≥дносин, що виражаютьс¤ пон¤тт¤м "власн≥сть". ѕроте серед вчених-економ≥ст≥в дос≥ немаЇ Їдност≥ в трактуванн≥ в≥дносин власност≥.

ќдним з найдискус≥йн≥ших в наш час економ≥чним визначенн¤м власност≥ Ї таке: власн≥сть - це в≥дношенн¤ м≥ж людьми з приводу речей. ѕевною м≥рою це визначенн¤ в≥дбиваЇ саме економ≥чний, а не правовий, соц≥альний чи ¤кийсь ≥нший аспект власност≥. јдже найбагатший кап≥тал≥ст стане злиденним, ¤кщо опинитьс¤ сам на сам з≥ своњми заводами, палацами, корабл¤ми ≥ н≥кому буде ан≥ працювати на них, ан≥ купувати вироблене. Ѕагатство кап≥тал≥стичного сусп≥льства - товар. …ого маЇ хтось виробити, хтось купити та спожити ≥ таким чином принести власнику кап≥талу прибуток.

ѕон¤тт¤ "власн≥сть" достатньо складна категор≥¤. Ќайчаст≥ше його ототожнюють з привласненн¤м. ¬≥дносини привласненн¤ в багатьох концепц≥¤х власност≥ вважаютьс¤ базовими. ѕривласненн¤ вказуЇ, кому належать блага (об'Їкти власност≥), ¤к вони розпод≥л¤ютьс¤ ≥ з ¤кою метою використовуютьс¤. ќб'Їктами власност≥ Ї реч≥, ¤к≥ присвоюютьс¤, тобто вс≥ елементи сусп≥льного багатства, результати та фактори виробництва. —уб'Їктами власност≥ можуть бути окрем≥ особи (громад¤ни), колективи, орган≥зац≥њ, ф≥рми, асоц≥ац≥њ, держава.

¬ажливим критер≥Їм належност≥ в≥дносин власност≥ до предмету економ≥чноњ теор≥њ Ї безпосередн≥й зв'¤зок в≥дносин власност≥ з виробничими в≥дносинами, в≥дносинами м≥ж людьми по виробництву, розпод≥лу ≥ використанню засоб≥в виробництва. —аме засоби виробництва Ї головним найб≥льш ст≥йким об'Їктом власност≥.

“аким чином, в≥дносини власност≥ - це певна система в≥дносин з приводу волод≥нн¤, розпор¤дженн¤, користуванн¤, привласненн¤ ≥ споживанн¤ людьми ¤к засоб≥в виробництва, так ≥ результат≥в прац≥.

¬олод≥нн¤ - головна передумова власност≥. јле саме по соб≥ волод≥нн¤ ще не означаЇ власност≥ в њњ повному економ≥чному зм≥ст≥. ¬олод≥ти можна ≥ пасивно. ¬олод≥нн¤ т≥льки ф≥ксуЇ об'Їкт власност≥, визначаЇ його конкретно.

¬олод≥нн¤ ц≥нне тим, що даЇ можлив≥сть розпор¤джатис¤ майном. ўоб в≥дчути р≥зницю м≥ж правом волод≥нн¤ ≥ правом розпор¤дженн¤, достатньо згадати де¤к≥ форми запов≥т≥в з художньоњ л≥тератури: "«алишаю такому-то...те-то ≥ те-то, але до ст≥лькох-то рок≥в або виконанн¤ ним таких-то умов...в≥н не може ним розпор¤джатис¤". “ут ч≥тко ≥ зрозум≥ло розставлен≥ акценти м≥ж двома правами - волод≥нн¤ ≥ розпор¤дженн¤.

 ористуванн¤ - це в≥дносини до об'Їкту використанн¤, спр¤мован≥ на отриманн¤ з нього корисного ефекту, при цьому реал≥зуЇтьс¤ ≥де¤ корисност≥, ¤ка Ї абсолютним стимулом еволюц≥њ ¤к виробництва конкретних ц≥нностей, так ≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку сусп≥льства.

 оли власник в≥ддаЇ об'Їкт власност≥ в оренду, в≥н, в≥дпов≥дно, в межах договору оренди, передаЇ право розпор¤дженн¤ ≥ використанн¤ орендарю. ѕривласненн¤ вони зд≥йснюють сп≥льно: орендодавець привласнюЇ орендну плату, орендар - прибуток в≥д господарськоњ д≥¤льност≥ м≥нус орендна плата.

ќтже, економ≥чний зм≥ст в≥дносин власност≥ пол¤гаЇ в реальних д≥¤х суб'Їкт≥в по волод≥нню, розпор¤дженню ≥ використанню об'Їкт≥в власност≥. ¬ласн≥сть складаЇ серцевину системи економ≥чних в≥дносин сусп≥льства. —таб≥льн≥сть розвитку економ≥чноњ системи залежить в≥д на¤вност≥ у н≥й таких форм власност≥, ¤к≥ б у найб≥льш≥й м≥р≥ спри¤ли розвитку продуктивних сил. “ому зм≥на форм власност≥ в≥дкриваЇ нов≥ горизонти розвитку економ≥чноњ системи.
Ћюдству в≥дом≥ дв≥ основн≥ форми власност≥ - приватна ≥ сусп≥льна.

¬≥дм≥нною рисою приватноњ власност≥ Ї те, що власник безпосередньо зд≥йснюЇ ≥ реал≥зуЇ право волод≥нн¤, розпор¤дженн¤, використанн¤ ≥ привласненн¤. ѕ≥дкреслюЇмо - безпосередньо. ќсобисто. Ќа св≥й страх ≥ ризик. ƒ≥Ї в≥н на ринку, де господарюЇ жорстока конкуренц≥¤. ѕроте усп≥х на ринку може бути повним. ≤ це заслуга власника. ¬≥н присвоюЇ здобутки свого усп≥ху. јле на ринку пануЇ стих≥¤ ≥ анарх≥¤. ќтже, в≥н може ≥ програти. јле ≥ програш - його провина. якщо в≥н не отримав вигоду, то вона д≥сталась ≥ншому. “ому приватний власник вчитьс¤, шукаЇ, взнаЇ, придумуЇ, купуЇ, ф≥нансуЇ науков≥ досл≥дженн¤. ќднозначно розвиваЇ продуктивн≥ сили, а в≥дпов≥дно, сусп≥льство в ц≥лому. ¬ цьому глибоке, прогресивне значенн¤ приватноњ власност≥.

—усп≥льна власн≥сть передбачаЇ сп≥льне волод≥нн¤, розпор¤дженн¤ ≥ виключаЇ ≥ндив≥дуальне. ¬с≥ члени сусп≥льства волод≥ють сп≥льно, ≥ндив≥дуально ж - н≥хто. —усп≥льна власн≥сть на засоби виробництва зр≥внюЇ вс≥х член≥в сусп≥льства ¤к сп≥ввласник≥в. ¬они вс≥ власники. Ќ≥хто не маЇ права на перевагу у волод≥нн≥. –азом з тим в межах сусп≥льноњ власност≥, оск≥льки сусп≥льство не може розпор¤джатис¤ об'Їктами власност≥ безпосередньо, виникаЇ адм≥н≥стративна монопол≥¤, ≥ при сусп≥льному волод≥нн≥ розпор¤дженн¤ ≥ привласненн¤ зд≥йснюЇтьс¤ бюрократ≥Їю (bureucratie - буквально влада столу).

‘орми власност≥ не Ї незм≥нними. ¬они виникають, розвиваютьс¤, модиф≥куютьс¤ ≥ зникають ≥з зм≥ною умов ≥ середовища, в ¤ких вони ≥снують. ¬ основ≥ еволюц≥њ форм власност≥ лежить механ≥зм пост≥йного оновленн¤ економ≥чного устрою сусп≥льства.

≤сторично першою формою власност≥ була колективна, общинна власн≥сть на землю. ¬она виражала сп≥льне привласненн¤ результат≥в прац≥ вс≥ма членами общини ¤к Їдино можливий зас≥б њњ виживанн¤. ¬с¤ багатогранн≥сть перв≥сних в≥дносин земельноњ власност≥ зводитьс¤ до трьох основних форм:

* аз≥атська (сх≥дна). ¬ цих умовах вс¤ земл¤ розпод≥л¤лась м≥ж общинами, а ≥ндив≥ди та њх с≥м'њ користувались земельними д≥л¤нками ¤к особи, що належали до даного перв≥сного колективу. ќбщини, в свою чергу, знаходились п≥д владою деспотичноњ держави ≥ не були самост≥йними власниками. ¬они в≥ддавали держав≥ частину продукту в форм≥ данини;
* антична (греко-римська). “ут одна частина земл≥ знаходилась в розпор¤дженн≥ общини (держави), а ≥нша - у вигл¤д≥ др≥бних д≥л¤нок, парцел - обробл¤лась окремими с≥м'¤ми ≥ була њх приватною власн≥стю;
* н≥мецька. ѕри н≥й спостер≥гавс¤ б≥льш високий ступ≥нь в≥дособленост≥ земл≥ в≥д общини. —п≥льна власн≥сть на пасовища, л≥си служила т≥льки простим доповненн¤м приватноњ власност≥.

јнтична ≥ н≥мецька власн≥сть були близьк≥ одна до одноњ тим, що приватна земельна власн≥сть в обох випадках базувалась на прац≥ самого власника [33:84].

” процес≥ розвитку продуктивних сил ≥ сусп≥льного под≥лу прац≥ проходив розпад общини ≥ вид≥ленн¤ приватних власник≥в. –озвивавс¤ обм≥н, росла майнова нер≥вн≥сть населенн¤. «'¤вилас¤ приватна власн≥сть, ¤ка була заснована на експлуатац≥њ прац≥ раб≥в ≥ кр≥пак≥в.

« розвитком ринковоњ економ≥ки пан≥вного характеру набула приватна одноос≥бна власн≥сть, ¤ка поступово модиф≥кувалась в акц≥онерну (корпоративну) власн≥сть. —учасна ринкова економ≥ка ірунтуЇтьс¤ на таких основних формах власност≥: др≥бнотоварна, приватна ≥ндив≥дуальна, акц≥онерна, власн≥сть трудових колектив≥в п≥дприЇмств, державна, ≥нтегрована корпоративна ≥ ≥нтегрована м≥ждержавна. “ака розмањт≥сть форм власност≥ св≥дчить, що сучасна ринкова економ≥ка - це зм≥шана економ≥ка.

[√оловна]~[—ловник]~[«м≥ст]~[Ќаступна]

¬≥дносини власност≥ ¤к основа економ≥чноњ системи
‘орми власност≥ в економ≥ц≥ ”крањни
ќсобливост≥ роздержавленн¤ ≥ приватизац≥њ в ”крањн≥
«м≥ст економ≥чноњ системи. “ипи економ≥чних систем
 онтрольн≥ запитанн¤ ≥ завданн¤