2. ћетоди ≥ форми державного регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки

ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки - це система заход≥в законодавчого, виконавчого ≥ контрольного характеру по стаб≥л≥зац≥њ та пристосуванню економ≥ки до умов, що зм≥нюютьс¤. —воњ регулююч≥ функц≥њ держава виконуЇ, застосовуючи р≥зноман≥тн≥ методи ≥ форми впливу на економ≥ку. ¬ид≥л¤ють економ≥чн≥ ≥ адм≥н≥стративн≥ методи державного регулюванн¤. ѕереважають економ≥чн≥ методи, серед ¤ких у першу чергу вид≥л¤ють бюджетно-податкову пол≥тику.

Ѕюджетно-податкова пол≥тика - це "найдавн≥ший" ≥нструмент державного втручанн¤ у ринкову економ≥ку. ƒержавний бюджет Ї, з одного боку, барометром економ≥чноњ "погоди"в крањн≥, з ≥ншого - ефективним засобом реал≥зац≥њ економ≥чноњ пол≥тики держави. ¬иконуючи роль державноњ казни, бюджет акумулюЇ ≥ перерозпод≥л¤Ї значну частку нац≥онального доходу (в≥д 1/3 до 1/2 ).

Ѕюджетна пол≥тика реал≥зуЇтьс¤ через визначенн¤ оптимальних сп≥вв≥дношень м≥ж доходами ≥ витратами держави. ≤сторичний досв≥д говорить про те, що за допомогою зм≥ни р≥вн¤ оподаткуванн¤ ≥ державних витрат можуть регулюватис¤ так≥ найважлив≥ш≥ ≥ндикатори економ≥ки, ¤к сукупний попит, економ≥чне зростанн¤, ≥нфл¤ц≥¤ та ≥н. Ѕюджетна пол≥тика може бути спр¤мована, з одного боку, на зведенн¤ доходноњ ≥ витратноњ частин бюджету з надлишком дл¤ перешкоди так званому "перегр≥ванню"економ≥ки, з ≥ншого - на створенн¤ деф≥циту дл¤ стимулюванн¤ економ≥чного зростанн¤.

Ќа частку соц≥ально-економ≥чних витрат припадаЇ у середньому близько 50% витратноњ частини бюджету. ƒо них належать, насамперед, соц≥альн≥ витрати (затрати на виплату пенс≥й, допомоги, утриманн¤ сфер охорони здоров'¤, осв≥ти, п≥дготовку кадр≥в тощо), а також витрати, спр¤мован≥ на ф≥нансуванн¤ де¤ких сфер економ≥ки (енергетика, житлове буд≥вництво ≥ комунальне господарство, рег≥ональний розвиток, зв'¤зок, транспорт, охорона навколишнього середовища). ≤стотну частину витрат бюджету складають пр¤м≥ ≥ непр¤м≥ воЇнн≥ витрати, затрати на науково-досл≥дн≥ та досл≥дно-конструкторськ≥ роботи (Ќƒƒ –). «а останн≥ дес¤тир≥чч¤ значно зросла роль бюджетного механ≥зму в ≥нвестуванн≥ довгостроковоњ структурноњ пол≥тики ≥ насамперед - розвитку науком≥стких виробництв.

≈фективн≥сть бюджетноњ пол≥тики в регулюванн≥ ринковоњ економ≥ки багато в чому залежить в≥д податковоњ пол≥тики. ѕри њњ формуванн≥ враховуЇтьс¤ здатн≥сть податк≥в виконувати дв≥ взаЇмозв'¤зан≥ функц≥њ: ф≥скальну ≥ стимулюючу. ƒержава через р≥вень оподаткуванн¤, пор¤док обчисленн¤ податковоњ бази ≥ системи податкових п≥льг та обмежень визначаЇ, з одного боку, величину доход≥в державного бюджету, з ≥ншого - спр¤мовуЇ д≥лову активн≥сть господарюючих суб'Їкт≥в ≥ окремих громад¤н у в≥дпов≥дн≥сть з встановленими ц≥л¤ми ≥ пр≥оритетами соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни. «а багато рок≥в у крањнах з ринковою економ≥кою склалас¤ досить рац≥ональна структура податк≥в, ¤ка включаЇ в себе три основних види: пр¤м≥ (прибутковий податок з населенн¤, податок з корпорац≥й), непр¤м≥ (акцизи, податок на додану варт≥сть, митн≥ збори тощо) та ≥нш≥ (податок на нерухоме майно, спадщину, землю та ≥н.).

ѕров≥дну роль у систем≥ оподаткуванн¤ виконуЇ прибутковий податок з населенн¤, ставки ¤кого коливаютьс¤ в окремих крањнах в≥д 10% до 50%. «начно менше ф≥скальне навантаженн¤ виконуЇ податок на прибуток корпорац≥й, проте в≥н Ї найб≥льш сильним ≥нструментом держави у регулюванн≥ д≥ловоњ активност≥ господарських суб'Їкт≥в. Ќин≥ коливанн¤ його ставок в окремих крањнах таке: у —Ўј - 34%, в јнгл≥њ -35%, в япон≥њ - 37,5%, у ‘ранц≥њ - 45%, у Ќ≥меччин≥ - 56%. ” в≥дпов≥дност≥ з д≥ючим законодавством де¤к≥ види господарськоњ д≥¤льност≥ повн≥стю або частково зв≥льн¤ютьс¤ в≥д податку на прибуток (наприклад, благод≥йна д≥¤льн≥сть). ” б≥льшост≥ крањн д≥ють понижен≥ ставки дл¤ малих п≥дприЇмств.

«начну ф≥скальну функц≥ю виконують непр¤м≥ податки, ¤к≥ ст¤гуютьс¤ у вигл¤д≥ надбавки до ц≥ни товару або послуги ≥ сплачуютьс¤ споживачами. ѕор¤д з цим вони Ї ефективним ≥нструментом державного регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ, розв'¤занн¤ де¤ких завдань соц≥ального характеру.

¬ажливим елементом податковоњ пол≥тики Ї механ≥зм розпод≥лу податк≥в м≥ж центральним ≥ м≥сцевими бюджетами. ѕри його визначенн≥ враховуЇтьс¤ роль окремих податк≥в у п≥дтриманн≥ макроеконом≥чноњ стаб≥льност≥, регулюванн≥ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, ф≥нансовому забезпеченн≥ державних функц≥й. “ак, прибутковий податок з населенн¤ ≥ податок на корпорац≥њ звичайно ст¤гуютьс¤ дл¤ формуванн¤ центрального бюджету. ѕодаток на додану варт≥сть ≥ податок з продаж≥в у певн≥й пропорц≥њ направл¤ютьс¤ ¤к до центрального, так ≥ до м≥сцевого бюджет≥в. ѕовн≥стю надход¤ть до м≥сцевого бюджету податки на землю, спадщину, р≥зн≥ штрафи ≥ збори.

«начна роль у ринков≥й економ≥ц≥ в≥дводитьс¤ грошово-кредитн≥й пол≥тиц≥ держави. ѕ≥д грошово-кредитним регулюванн¤м розум≥ють заходи Ќац≥онального банку, спр¤мован≥ на зм≥ну грошовоњ маси в об≥гу, обс¤гу кредиту, р≥вн¤ процентних ставок та ≥нших показник≥в, за допомогою ¤ких держава набуваЇ здатност≥ впливати на економ≥чну кон'юнктуру. «азначений вплив звичайно зд≥йснюЇтьс¤ у двох формах: кредитноњ експанс≥њ або кредитних обмежень. Ќеобх≥дн≥сть застосуванн¤ кредитноњ експанс≥њ виникаЇ в пер≥од значного економ≥чного спаду. ¬она реал≥зуЇтьс¤ за допомогою кредитних ≥н'Їкц≥й у нац≥ональне господарство, що дос¤гаЇтьс¤ зниженн¤м процентних ставок (здешевленн¤м кредитних грошей). ћетою такоњ пол≥тики Ї "п≥дбадьорюванн¤" економ≥ки, посиленн¤ ≥нвестиц≥йноњ активност≥ господарських суб'Їкт≥в, зб≥льшенн¤ виробництва та зменшенн¤ на ц≥й основ≥ р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤. ƒоц≥льн≥сть кредитних обмежень виникаЇ при "перегр≥ванн≥" економ≥ки в умовах перевиробництва. ƒержава, щоб стримати д≥лову активн≥сть, йде на подорожчанн¤ кредитних грошей, насл≥дком чого Ї скороченн¤ ≥нвестиц≥й, зростанн¤ безроб≥тт¤, дефл¤ц≥¤ та зниженн¤ життЇвого р≥вн¤ де¤ких верств населенн¤.

ƒо основних метод≥в грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки належить зм≥на норми обов'¤зкових резерв≥в комерц≥йних банк≥в, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ у Ќац≥ональному банку. «а допомогою цього ≥нструменту держава впливаЇ на р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, нейтрал≥зуЇ за необх≥дн≥стю кредитну ем≥с≥ю комерц≥йних банк≥в, п≥дтримуючи оптимальний обс¤г активноњ грошовоњ маси ≥ стаб≥льн≥сть грошового об≥гу. «м≥нюючи норми обов'¤зкових резерв≥в, центральний банк може стимулювати операц≥њ комерц≥йних банк≥в по наданню кредит≥в ≥ позик або, навпаки, стримувати ц≥ операц≥њ.

¬ажливим ≥нструментом грошово-кредитного регулюванн¤ Ї куп≥вл¤ ≥ продаж державних ц≥нних папер≥в на в≥дкритому ринку. «а допомогою цих операц≥й центральний банк регулюЇ кредитн≥ можливост≥ депозитних установ. “ак, при куп≥вл≥ комерц≥йними банками державних ц≥нних папер≥в на в≥дпов≥дну величину зб≥льшуютьс¤ њх депозити, при њх продажу - вони зменшуютьс¤.  уп≥вл¤-продаж ц≥нних папер≥в впливаЇ не т≥льки на величину кредитних ресурс≥в комерц≥йних банк≥в, а й на розм≥р процентних ставок на ринку банк≥вських резерв≥в.

Ќе менш ефективним засобом грошово-кредитного впливу на економ≥чну кон'юнктуру Ї зм≥на дисконтноњ ставки при наданн≥ позички комерц≥йним банкам. «нижуючи або п≥двищуючи процентну ставку, центральний банк обмежуЇ або розширюЇ доступ комерц≥йних банк≥в до кредит≥в. «а допомогою такоњ пол≥тики в≥н впливаЇ на р≥вень процентних ставок по кредитах комерц≥йних банк≥в, що в≥дпов≥дно викликаЇ скороченн¤ або зб≥льшенн¤ попиту на комерц≥йний кредит з боку њх кл≥Їнт≥в.

¬ажливе м≥сце у вплив≥ держави на економ≥чн≥ процеси займаЇ ≥ндикативне плануванн¤. ¬оно Ї адекватною ринковим в≥дносинам формою макроеконом≥чного плануванн¤. ≤ндикативне плануванн¤ принципово в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д директивного плануванн¤ способами дос¤гненн¤ ц≥лей, поставлених у план≥. …ого показники не мають дл¤ окремих господарських суб'Їкт≥в статусу обов'¤зкових завдань, а мають рекомендац≥йно-ор≥Їнтуючий характер. ¬иражаючи ц≥л≥ ≥ пр≥оритети соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики держави на в≥дпов≥дний пер≥од, показники ≥ндикативного плану набувають життЇвоњ сили дл¤ окремих суб'Їкт≥в ринку лише за допомогою ц≥леспр¤мованоњ системи правових та економ≥чних регул¤тор≥в. ќстанн≥ створюють правову основу ≥ економ≥чн≥ стимули дл¤ зд≥йсненн¤ виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ у напр¤мах, ¤к≥ в≥дпов≥дають ц≥л¤м ≥ пр≥оритетам сусп≥льства, виражених у державному план≥.

≤ндикативн≥ плани включають розд≥ли, ¤к≥ охоплюють увесь спектр проблем соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни: показники розвитку економ≥ки в ц≥лому (макроеконом≥чн≥ показники), окремих њњ сфер, соц≥ального розвитку, зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ та ≥н. јле серцевиною ≥ндикативних план≥в Ї економ≥чн≥ програми, спр¤мован≥ на розв'¤занн¤ найб≥льш актуальних проблем розвитку крањни. Ќе випадково тому ≥ндикативне плануванн¤ часто називаЇтьс¤ економ≥чним програмуванн¤м.  ≥льк≥сть ≥ характер економ≥чних програм залежить в≥д конкретних ц≥лей та умов розвитку нац≥ональноњ економ≥ки. “ак, у повоЇнний пер≥од у багатьох крањнах до таких завдань належали: модерн≥зац≥¤ виробництва, зм≥на структури економ≥ки, скороченн¤ безроб≥тт¤, стриманн¤ ≥нфл¤ц≥њ, соц≥альний захист населенн¤, конверс≥¤ в≥йськовоњ промисловост≥.

“епер звернемось до адм≥н≥стративних метод≥в регулюванн¤ економ≥ки, а це означаЇ пр¤мий державний контроль над монопольними ринками. “ам, де державна монопол≥¤ визнана природною, виправдане повномасштабне адм≥н≥струванн¤. ѕ≥д ним розум≥Їтьс¤ директивне плануванн¤ виробництва, витрат ≥ ц≥н, пр¤мий контроль за ¤к≥стю ≥ властивост¤ми товар≥в ≥ послуг, гарантоване матер≥ально-техн≥чне постачанн¤ (оборона, енергетика, зал≥зн≥ дороги ≥ т.д.).

јдм≥н≥стративне регулюванн¤ необх≥дне при розробц≥ жорстких стандарт≥в, ¤к≥ гарантують населенню житт¤ в умовах економ≥чноњ безпеки, при встановленн≥ гарантованого м≥н≥муму зароб≥тноњ плати ≥ допомог по безроб≥ттю, при п≥дготовц≥ нормативних акт≥в, спр¤мованих на захист нац≥ональних ≥нтерес≥в у систем≥ св≥тогосподарських зв'¤зк≥в.

“ак, наприклад, ступ≥нь ≥ методи втручанн¤ держави у процеси ц≥ноутворенн¤ в р≥зних крањнах Ї р≥зноман≥тними залежно в≥д р≥вн¤ зр≥лост≥ ринку ≥ прийн¤тоњ модел≥ державного регулюванн¤. ѕри розв'¤занн≥ цих питань враховуЇтьс¤ динам≥ка ≥нфл¤ц≥њ, р≥вень конкуренц≥њ ≥ монопол≥зац≥њ виробництва, соц≥альна пол≥тика. ƒержава може втручатис¤ у ц≥ноутворенн¤ у форм≥ пр¤мого регулюванн¤: встановленн¤ ф≥ксованих ц≥н на найважлив≥ш≥ товари, граничного њх р≥вн¤ або граничного коеф≥ц≥Їнта њх п≥двищенн¤, зам≥на режиму в≥льного ц≥ноутворенн¤ на де¤к≥ товари державним регулюванн¤м, заморожуванн¤ ц≥н на певний строк. ѕр¤ме њх регулюванн¤, звичайно, переважаЇ на початковому етап≥ створенн¤ ринку, коли його регулююча здатн≥сть ще недостатньо розвинута: у кризов≥й ситуац≥њ; при високих р≥вн¤х ≥нфл¤ц≥њ.

ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки за допомогою механ≥зму зароб≥тноњ плати т≥Їю чи ≥ншою м≥рою практикуЇтьс¤ у багатьох крањнах. ” його основ≥ лежить закон про працю, ¤кий регламентуЇ певний р≥вень соц≥альних гарант≥й труд¤щих: м≥н≥мальний розм≥р зароб≥тноњ плати, умови призначенн¤ допомоги по безроб≥ттю, розм≥р пенс≥њ ≥ трудовий стаж, необх≥дний дл¤ њњ одержанн¤, тривал≥сть оплачуваноњ в≥дпустки та ≥н.

ќтже, застосуванн¤ пр¤мих метод≥в в певних умовах вважаЇтьс¤ економ≥чно виправданим ≥ в ц≥лому не суперечить принципам, що лежать в основ≥ ринкових в≥дносин.

як показав досв≥д, у сучасн≥й св≥тов≥й практиц≥ в≥дзначаЇтьс¤ посиленн¤ рол≥ держави в економ≥чному житт≥ сусп≥льства. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ в розробц≥ системи нормативних акт≥в, спр¤мованих на регулюванн¤ ринку, банк≥вськоњ д≥¤льност≥, митних правил, ц≥н ≥ зарплати, соц≥ального захисту населенн¤, контролю за д≥¤ми монопол≥стичних утворень тощо.

[√оловна]~[—ловник]~[«м≥ст]~[ѕопередн¤]~[Ќаступна]

ћ≥сце держави в ринков≥й економ≥ц≥
ћетоди ≥ форми державного регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки
 онтрольн≥ запитанн¤ ≥ завданн¤