“≈ћј 1. ќ—Ќќ¬Ќ≤ ≈“јѕ» —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ≤ –ќ«¬»“ ” ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ Ќј” »
як кожна дитина, пол≥тична економ≥¤ почала формуватис¤ задовго до њњ народженн¤.
ѕол —амуельсон
1. «ародженн¤ ≥ еволюц≥¤ пол≥тичноњ економ≥њ
≈коном≥чна наука ¤к система погл¤д≥в, знань, закон≥в, що в≥дображають
господарське житт¤ людського сусп≥льства склалас¤ досить недавно - у XVIII-’≤’
ст. ќднак важко у¤вити, що ≥снували коли-небудь часи, в ¤к≥ людей не ц≥кавили
б проблеми багатства: його одержанн¤, нагромадженн¤, використанн¤ тощо. ќтже,
розгл¤д певних економ≥чних проблем ми знаходимо в найдавн≥ших пам'¤тках ≥стор≥њ
людства.
” найдавн≥ших письмових джерелах ™гипту, ћесопотам≥њ, ≤нд≥њ, итаю розгл¤даютьс¤
в основному питанн¤ економ≥чноњ пол≥тики ≥ управл≥нн¤ державою. «окрема, в "«аконах
цар¤ ’аммурап≥" (ћесопотам≥¤, ¬ав≥лон, XVIII ст. до н.е.) заборон¤вс¤ продаж
за борги земельних над≥л≥в в≥йськових та де¤ких ≥нших категор≥й п≥дданих; боргове
рабство обмежувалос¤ 3 роками не залежно в≥д суми боргу; обмежувавс¤ позичковий
в≥дсоток (20% по грошових позичках, 33% - по натуральних), захищалос¤ право
власност≥ та ≥нтереси стор≥н у господарсько-правових угодах.
” творах мислител≥в —тародавньоњ √рец≥њ зустр≥чаютьс¤ вже ≥дењ, що стосуютьс¤
власне економ≥чноњ теор≥њ (об'Їктивн≥ законом≥рност≥ господарського житт¤).
«окрема, сенофонт (б≥л¤ 430-355 рр. до н.е.) звертаЇ увагу на залежн≥сть майстерност≥
в≥д р≥вн¤ под≥лу прац≥, а сам под≥л прац≥ залежить в≥д розм≥ру (м≥сткост≥) ринку.
√рош≥ в≥н розр≥зн¤Ї ¤к зас≥б об≥гу ≥ скарб.
ѕлатон (428 або 427-348 або 347 рр. до н.е.) в творах "ƒержава" ≥
"«акони" робить одну з перших спроб створити проекти ≥деального сусп≥льства.
” "ѕол≥тиц≥" або "ƒержав≥" ѕлатон систематизуЇ потреби людини
≥ пов'¤зуЇ њх задоволенн¤ з под≥лом прац≥, зазначаючи, що потреби ≥ под≥л прац≥
Ї причинами виникненн¤ м≥ст. √рош≥, на його думку, виконують не лише функц≥њ
засобу об≥гу та скарбу, але ≥ м≥ри вартост≥. ” трактат≥ "«акон" ф≥лософ
торкаЇтьс¤ проблеми сп≥вв≥дношенн¤ багатства ≥ б≥дност≥.
Ќайвищого р≥вн¤ економ≥чна думка античност≥ дос¤гла в творах јр≥стотел¤ (384-322
рр. до н.е.) "Ќ≥комахова етика" та "ѕол≥тика". √осподарську
д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на задоволенн¤ потреб, в≥н назвав економ≥кою (ойкос -
д≥м, номос - закон). “у ж частину господарськоњ д≥¤льност≥, що спр¤мована на
збагаченн¤, јр≥стотель називаЇ хрематистикою (в≥д хрема - майно, багатство)
≥ зазначаЇ, що жадоба наживи не знаЇ меж. ‘≥лософ засуджуЇ хрематистику ≥, в≥дпов≥дно,
њњ основу - лихварство ≥ торг≥влю з метою збагаченн¤. “орг≥вл¤ задл¤ задоволенн¤
власних потреб визнаЇтьс¤ необх≥дною. јр≥стотель одним з перших звернувс¤ до
анал≥зу сут≥ процесу обм≥ну. "¬се, що бере участь в обм≥н≥, маЇ бути певним
чином з≥ставним", - пише ф≥лософ. ≤ дос≥ в економ≥чн≥й науц≥ немаЇ Їдиного
погл¤ду на те, що ж саме робить товари сум≥рними. ќдн≥ (зокрема ƒ.–≥кардо, .ћаркс)
вважають, що основою сум≥рност≥ Ї затрачена людська прац¤, ≥нш≥ (зокрема “юрго,
маржинал≥сти) - њњ вбачають у потребах, у товарах та њхн≥й корисност≥.
≈коном≥чна думка середньов≥чч¤ переважно ірунтувалас¤ на господарських ≥де¤х
Ѕ≥бл≥њ, орану та ≥нших рел≥г≥йних джерелах. ѕануюче натуральне господарство
не вимагало глибоких теоретичних узагальнень.
ѕожвавленн¤ господарського житт¤ ≥ зародженн¤ нового способу господарюванн¤
розпочалос¤ насамперед у торг≥вл≥. “еоретичн≥ узагальненн¤ економ≥чних проблем
в≥дпов≥дно теж стосувалис¤ у першу чергу проблем торг≥вл≥. ÷ей напр¤мок економ≥чноњ
думки згодом (у XVIII ст.) одержав назву меркантил≥зм (в≥д ≥т. "mercante"
- купець, торговець). –озр≥зн¤ють ранн≥й (к≥нець XV- XVI ст.) ≥ п≥зн≥й (к≥нець
XVI- XVII ст.) меркантил≥зм. –анн≥й меркантил≥зм називають ще монетарним, його
представники виступали за заборону вивезенн¤ золотих грошей з крањни, за сувору
державну митну пол≥тику, а п≥зн≥й меркантил≥зм - так званим торговим або балансовим.
≤деологи цього напр¤мку вважали, що грош≥, вивезен≥ з крањни, дадуть змогу на
зовн≥шньому ринку заробити торг≥влею б≥льше грошей ≥ держава стежитиме не за
тим, щоб не вивозили золото та ср≥бло з крањни, а за тим, щоб ввозили б≥льше,
н≥ж було вивезено. —п≥льн≥ риси раннього ≥ п≥знього меркантил≥зму: а) основна
сфера досл≥дженн¤ - торг≥вл¤, об≥г; б) основною формою ≥снуванн¤ багатства вважаЇтьс¤
золото ≥ ср≥бло; в) конкуренц≥¤ вважаЇтьс¤ шк≥дливою; г) необх≥дне втручанн¤
держави в економ≥чне житт¤, зокрема проведенн¤ пол≥тики протекц≥он≥зму: захисту
в≥тчизн¤ного ринку ≥ в≥тчизн¤них купц≥в; д) прид≥л¤Їтьс¤ певна увага рем≥сництву.
« меркантил≥змом пов'¤зане виникненн¤ назви науки "пол≥тична економ≥¤".
” 1615 р. јнтуан де ћонкретьЇн видав "“рактат пол≥тичноњ економ≥њ",
в ¤кому пропонуЇ королю ‘ранц≥њ проводити економ≥чну пол≥тику заохоченн¤ торг≥вл≥,
доводить, що останн¤ Ї головною ц≥ллю виробництва, тому що недостатньо виробити
продукт, а його потр≥бно ще продати. Ќайвидатн≥ш≥ представники меркантил≥зму
: “омас ћен, ”≥ль¤м —таффорд (јнгл≥¤), Ѕ.ƒаванзатт≥, √.—каруфф≥ (≤тал≥¤).
«годом основна увага досл≥дженн¤ переноситьс¤ з≥ сфери об≥гу у сферу виробництва.
¬перше об'Їктом вивченн¤ сферу виробництва зробили французьк≥ економ≥сти, ¤к≥
назвали себе ф≥з≥ократами (в≥д фр. "physiocrates", гр. "physis"
- природа, "cratos" - влада). ќчолив цей напр¤мок ‘рансуа ене. ‘≥з≥ократи
запровадили пон¤тт¤ чистого продукту (ц≥на виробленого продукту за в≥драхуванн¤м
витрат виробництва). ¬они вважали, що саме чистий продукт визначаЇ прир≥ст народного
багатства (що в ц≥лому правильно). јле, на думку ф≥з≥ократ≥в, чистий продукт
створюЇтьс¤ т≥льки землею, тобто в с≥льському господарств≥. ѕродуктивною, в≥дпов≥дно,
визнаЇтьс¤ лише с≥льськогосподарська прац¤, а землероби - продуктивним класом.
Ѕудь-¤ка ≥нша прац¤, на думку ене, не продуктивна, ≥ в≥дпов≥дно представники
вс≥х ≥нших вид≥в д≥¤льност≥ утворюють безпл≥дний клас. ќкремо вид≥л¤Їтьс¤ ще
клас землевласник≥в. «емл¤, на њхню думку, Ї найб≥льшою ц≥нн≥стю.
ќсновн≥ ≥дењ, що об'Їднували школу ф≥з≥ократ≥в: а) держава не повинна втручатис¤
в економ≥ку; б) продуктивною Ї т≥льки с≥льськогосподарська прац¤; в) необх≥дн≥сть
введенн¤ Їдиного земельного податку.
ќсобливою заслугою ‘. ене Ї створенн¤ "≈коном≥чноњ таблиц≥" (1758
р.) - першоњ схеми процесу сусп≥льного в≥дтворенн¤, де економ≥ка вперше розгл¤далас¤
¤к круговий пот≥к продукт≥в ≥ доход≥в.
ќсобливий вплив на розвиток св≥товоњ економ≥чноњ думки мала англ≥йська класична
пол≥тична економ≥¤. Ќайвидатн≥шим представником цього напр¤мку був јдам —м≥т
(1723-1790). …ого "ƒосл≥дженн¤ про природу ≥ причини багатства народ≥в"
(1776 р.) або "Ѕагатство народ≥в", ¤к цю книгу найчаст≥ше називають
зараз, Ї вз≥рцем глибокого, приск≥пливого та неупередженого анал≥зу. ƒехто з
сучасних досл≥дник≥в вважаЇ, що в ц≥й книз≥ в зародку ≥снують ус≥ сучасн≥ п≥дходи
до анал≥зу економ≥ки. ќсновн≥ напр¤мки досл≥дженн¤ у —м≥та:
1. ѕод≥л прац≥ : а) ун≥версальн≥сть (в≥д операц≥й до профес≥й ≥ дал≥ до клас≥в та под≥лу крањни на м≥ста ≥ села); б) ступен≥ под≥лу прац≥, в≥дкриваЇ таке ¤вище ¤к техн≥чний прогрес (саме под≥л прац≥ даЇ прост≥р створенню машин).
2. ѕон¤тт¤ ц≥нност≥ : а) корисн≥сть реч≥ ("ц≥нн≥сть" дл¤ споживанн¤); б) м≥нова ц≥нн≥сть (ц≥нн≥сть у обм≥н≥"). ј.—м≥т звертаЇ увагу на процес обм≥ну ¤к економ≥ю прац≥ (в≥ддаючи продукти своЇњ прац≥, кожен рем≥сник натом≥сть одержуЇ те, що в≥н робити не вм≥Ї ≥ на виробництво чого йому довелос¤ би затратити значно б≥льше прац≥, н≥ж спец≥ал≥сту. “обто в обм≥н≥ кожен одержуЇ б≥льше, н≥ж в≥ддаЇ). ƒо —м≥та завжди прибуток в обм≥н≥ одн≥Їњ з стор≥н розгл¤давс¤ ¤к збитки дл¤ ≥ншоњ.
3. ÷≥на будь-¤коњ реч≥, на думку ј.—м≥та, складаЇтьс¤ з трьох частин: плати за працю, земельноњ ренти та прибутку на кап≥тал. ¬≥дпов≥дно до джерел доходу сусп≥льство под≥л¤Їтьс¤ на три класи: найман≥ роб≥тники, землевласники та кап≥тал≥сти-п≥дприЇмц≥.
4. ¬плив на економ≥ку в≥льноњ конкуренц≥њ та монопол≥њ.
5. —тани економ≥ки: зростанн¤, спаданн¤ та заст≥й.
6. ƒосл≥джував процес нагромадженн¤ кап≥талу та сусп≥льного в≥дтворенн¤.
7. «ахищаючи принципи природноњ свободи, ј.—м≥т визначаЇ досить суттЇв≥ функц≥њ держави: а) забезпечувати таку д≥¤льн≥сть, ¤ка не можлива або не виг≥дна дл¤ приватного кап≥талу (осв≥та, зв'¤зок, транспорт тощо); б) п≥дтримувати режим природноњ свободи (правовий та економ≥чний захист свободи конкуренц≥њ); в) захист житт¤, свободи та власност≥ громад¤н.
8. ‘ормулюЇ пон¤тт¤ "невидимоњ руки", що спр¤мовуЇ виробник≥в, ¤к≥ мають на мет≥ власн≥ вигоди, п≥клуватис¤ про потреби та ≥нтереси сусп≥льства. “епер це називаЇтьс¤ система економ≥чних закон≥в [29].
Ќайб≥льш в≥домим посл≥довником ј.—м≥та був ƒавид –≥кардо (1772-1823).
¬≥н анал≥зував економ≥чн≥ процеси у пер≥од так званого промислового перевороту,
коли був зд≥йснений перех≥д в≥д мануфактурного до великого машинного виробництва.
–≥кардо вважав, що джерелом вартост≥ Ї т≥льки людська прац¤. ¬чений прид≥лив
значну увагу проблемам грошей, зокрема паперових, зароб≥тноњ плати й прибутку,
земельноњ ренти, обороту кап≥талу та захищав принципи економ≥чного л≥берал≥зму.
¬одночас розробив теор≥ю зр≥вн¤льних переваг, ¤ка ≥ дос≥ застосовуЇтьс¤ дл¤
досл≥джень у галуз≥ взаЇмовиг≥дноњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ та м≥жнародного под≥лу
прац≥.
” 1817 р. вийшла у св≥т його основна прац¤ "«асади пол≥тичноњ економ≥њ
й оподаткуванн¤". ¬ н≥й –≥кардо розробл¤в к≥льк≥сну теор≥ю грошей, зг≥дно
¤коњ варт≥сть грошей встановлюЇтьс¤ у сфер≥ об≥гу ≥ залежить в≥д њх к≥лькост≥.
¬≥н був прихильником зам≥ни металевих грошей паперовими ≥ в≥рив, що паперових
грошей не буде випущено б≥льше, н≥ж потр≥бно. ƒосл≥джуючи зароб≥тну плату, вчений
вид≥лив також ном≥нальну зароб≥тну плату ¤к грошовий вираз ц≥ни прац≥ ≥ реальну
зароб≥тну плату ¤к њњ натуральний вираз.
ƒ.–≥кардо, ¤к ≥ ј.—м≥т, доводив, що прибуток п≥дприЇмц¤ вт≥люЇ неоплачену працю
найманих роб≥тник≥в. ¬≥н вважав, що варт≥сть товару завжди розпадаЇтьс¤ на зароб≥тну
плату ≥ прибуток, ¤к≥ перебувають в оберненому сп≥вв≥дношенн≥: зб≥льшенн¤ або
зменшенн¤ зароб≥тноњ плати викликаЇ протилежн≥ зм≥ни прибутку.
ласиками англ≥йськоњ пол≥тичноњ економ≥њ ј.—м≥том ≥ ƒ.–≥кардо було започатковано
трудову теор≥ю вартост≥. ѕевний вплив на св≥товий розвиток економ≥чноњ думки
мали досл≥дженн¤ арла ћаркса (1818-1883). ” " ап≥тал≥" (1т. 1867р.)
в≥н дав глибокий анал≥з тогочасного процесу виробництва, зосереджуючи увагу
на його недол≥ках та суперечност¤х. ќсобливу увагу досл≥дник звернув на проблеми
створенн¤ прибутку, або додатковоњ вартост≥. .ћаркс дов≥в до р≥вн¤ науковоњ
теор≥њ ≥дею класик≥в пол≥тичноњ економ≥њ про двоњстий характер прац≥, розвинув
трудову теор≥ю вартост≥, обірунтував прогресивну роль акц≥онерноњ власност≥,
розкрив суть абсолютноњ ренти ≥ т.п.
¬ченн¤ ћаркса мало ≥ серйозн≥ недол≥ки. «окрема, в≥н недооц≥нив роль приватноњ
власност≥, в тому числ≥ приватноњ трудовоњ у людському сусп≥льств≥, а абсолютизував
роль державноњ власност≥. .ћаркс необірунтовано вважав джерелом вартост≥ т≥льки
працю найманих роб≥тник≥в, ≥гноруючи при цьому працю п≥дприЇмц≥в. ћарксистська
теор≥¤ переоц≥нила роль великого виробництва в економ≥ц≥ сусп≥льства. ћаркс
мало уваги прид≥лив закону попиту ≥ пропозиц≥њ ≥ т.д. ÷¤ теор≥¤ зазнала критики
з р≥зних позиц≥й, але мала неаби¤кий вплив, зокрема, на вдосконаленн¤ процесу
кап≥тал≥стичного виробництва.
[√оловна]~[—ловник]~[«м≥ст]~[ѕопередн¤]~[Ќаступна]
«ародженн¤ ≥ еволюц≥¤ пол≥тичноњ економ≥њ
ќсновн≥ напр¤ми сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ
–озвиток економ≥чноњ думки ”крањни
онтрольн≥ запитанн¤ ≥ завданн¤