2. ќсновн≥ напр¤ми сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ
≥нець ’≤’ - початок ’’ ст. супроводжувались значними зм≥нами
в соц≥ально-економ≥чному ≥ пол≥тичному житт≥ крањн «ах≥дноњ ™вропи ≥ —Ўј. Ќа
початку ’’ ст. монопол≥¤ становить основу економ≥ки ≥ пол≥тики б≥льшост≥ розвинутих
держав. ÷¤ стад≥¤ неоднозначно трактувалась представниками р≥зних напр¤м≥в ≥
шк≥л економ≥чноњ теор≥њ.
” цей пер≥од виникла неокласична економ≥чна теор≥¤. ѓњ засновники - в≥дом≥
економ≥сти, представники так званоњ австр≥йськоњ школи арл ћенгер, ‘р≥др≥х
¬≥зер, ≈йген Ѕем-Ѕаверк, англ≥йський вчений ¬≥ль¤м —тенл≥ ƒжевонс, швейцарський
економ≥ст Ћеон ¬альрас та ≥нш≥. ќсновною категор≥Їю анал≥зу прихильник≥в неокласичноњ
економ≥чноњ теор≥њ вважають граничну корисн≥сть, протиставл¤ючи њњ теор≥њ трудовоњ
вартост≥. ¬арт≥сть товару вони визначають корисн≥стю останнього, найменш необх≥дного
предмету споживанн¤, тобто граничною корисн≥стю. “еор≥¤ "граничноњ корисност≥"
справила великий вплив на еволюц≥ю пол≥теконом≥њ ≥ поклала початок специф≥чному
њњ напр¤му - маржинал≥зму.
Ќа думку його прихильник≥в, корисн≥сть ≥ ц≥нн≥сть будь-¤кого блага визначаЇтьс¤
людиною суб'Їктивно, в≥дпов≥дно до того, ¤к певна особа ставитьс¤ до даного
блага. Ѕудь-¤ке благо корисне, але не будь-¤ке ц≥нне. ÷≥нн≥сть визначаЇтьс¤
р≥дк≥сн≥стю. «агальне твердженн¤ маржинал≥зму можна сформулювати так: кожна
наступна одиниц¤ даного блага в даний момент часу приносить споживачев≥ менше
задоволенн¤, н≥ж попередн¤, ≥ ц≥на встановлюЇтьс¤ за останньою одиницею, ¤ку
споживач захоче оплатити; ¤кщо такоњ останньоњ одиниц≥ немаЇ, то ≥ весь р¤д
не маЇ ц≥ни. ” найнеобх≥дн≥ших благ - пов≥тр¤ ≥ води - ц≥ни немаЇ саме тому,
що њх у природ≥ б≥льше, н≥ж потр≥бно люд¤м. ¬одночас найменш корисн≥ реч≥ можуть
коштувати дорого через њх р≥дк≥сн≥сть.
Ќа маржинал≥стських позиц≥¤х сто¤ла кембр≥джська економ≥чна школа. ѓњ засновником
став јльфред ћаршалл (1842-1924), професор ембр≥джського ун≥верситету (јнгл≥¤).
…ого книга "ѕринципи економ≥кс" (1890 р.) прот¤гом дес¤тил≥ть була основним
п≥дручником з економ≥чноњ теор≥њ в ун≥верситетах јнгл≥њ ≥ —Ўј.
÷ентральне м≥сце в економ≥чн≥й теор≥њ ј.ћаршалла пос≥даЇ проблема ц≥н. ÷≥на
дл¤ ћаршалла - не грошовий вираз вартост≥, а т≥льки м≥нова пропорц≥¤, в ¤к≥й
товари ≥ грош≥ взаЇмообм≥нюютьс¤. ÷им самим зн≥малас¤ проблема про працю ¤к
джерело вартост≥, а на перший план висувалис¤ два основних фактори - "гранична
корисн≥сть" ≥ витрати виробництва. ƒал≥ ј.ћаршалл робить спробу пов'¤зати ц≥
фактори за допомогою третього - попиту ≥ пропозиц≥њ. ÷≥на дл¤ покупц¤, за ћаршаллом,
визначаЇтьс¤ корисн≥стю товару (це максимальна межа ц≥ни), а дл¤ продавц¤ -
витратами виробництва (це м≥н≥мальна њњ межа). –инков≥ ц≥ни - це результат з≥ткненн¤
оц≥нок товару продавцем ≥ покупцем, вона знаходитьс¤ м≥ж максимальною ≥ м≥н≥мальною
межами залежно в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ.
ейнс≥анство - один з напр¤м≥в сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ, ¤кий
отримав назву в≥д ≥мен≥ всесв≥тньо в≥домого англ≥йського економ≥ста ƒжона ћейнарда
ейнса (1883-1946). ” своњй книз≥ "«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, процента ≥ грошей"
(1936 р.) в≥н усв≥домлював, що без значного розширенн¤ функц≥й держави сусп≥льство
не в змоз≥ "запоб≥гти повн≥й розрус≥ ≥снуючих економ≥чних форм". –озширенн¤
функц≥й держави, на думку ейнса, необх≥дне дл¤ рац≥онального використанн¤ трудових
ресурс≥в, боротьби ≥з зростанн¤м безроб≥тт¤, кризами. ейнс в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д
≥деал≥зац≥њ саморегулюючого ринку. –инок, з його точки зору, не може забезпечити
"ефективний попит", тому його маЇ стимулювати держава за допомогою кредитно-грошовоњ
та бюджетноњ пол≥тики. ÷¤ пол≥тика повинна заохочувати приватн≥ ≥нвестиц≥њ ≥
зростанн¤ споживчих витрат таким чином, щоб спри¤ти найшвидшому зб≥льшенню нац≥онального
доходу. ѕрихильники ейнса виступали за актив≥зац≥ю процес≥в перерозпод≥лу нац≥онального
доходу, зб≥льшенн¤ соц≥альних виплат, за антикризове ≥ антицикл≥чне регулюванн¤.
¬с≥ ц≥ заходи прискорили розвиток економ≥ки, послабили глибину ≥ гостроту економ≥чних
криз, соц≥альну напругу у сусп≥льств≥.
ƒосить пл≥дною у друг≥й половин≥ ’’ ст. була так звана неол≥беральна економ≥чна
школа. ¬она захищала ≥дењ соц≥ального ринкового господарства та необх≥дност≥
спиратис¤ на загальнолюдськ≥ ц≥нност≥. ќдним з найв≥дом≥ших представник≥в цього
напр¤мку був Ћ.≈рхард, ¤кий у книз≥ "ƒобробут дл¤ вс≥х" (1956 р.) узагальнив
насл≥дки економ≥чноњ реформи у повоЇнн≥й ‘–Ќ. ¬≥н вбачав роль держави у "соц≥альному
ринковому господарств≥" з роллю футбольного арб≥тра, ¤кий спостер≥гаЇ, щоб гра
велась за встановленими правилами, але сам участ≥ у гр≥ не бере. ¬важають, що
ц≥ розробки були врахован≥ у ход≥ вс≥х пл≥дних економ≥чних реформ другоњ половини
’’ ст.
ћонетаризм (в≥д англ. "money" - грош≥) - сучасна економ≥чна теор≥¤,
в ¤к≥й грош≥ та грошова маса розгл¤даютьс¤ ¤к вир≥шальний фактор економ≥чноњ
структури сусп≥льства ≥ головна причина ≥нфл¤ц≥њ, а грошово-кредитна пол≥тика
- найважлив≥ший ≥нструмент стаб≥л≥зац≥њ внутр≥шнього механ≥зму в≥дтворенн¤,
зд≥йсненн¤ економ≥чноњ пол≥тики держави. ћонетаризм виник у середин≥ 50-х рок≥в
’’ ст. ¬перше це пон¤тт¤ згадуЇтьс¤ у зб≥рнику "ƒосл≥дженн¤ в галуз≥ к≥льк≥сноњ
теор≥њ грошей" (1956 р.) за редакц≥Їю професора економ≥ки „икагського ун≥верситету
ћ≥лтона ‘р≥дмена. ќсновн≥ монетаристськ≥ положенн¤ в≥н виклав у фундаментальн≥й
прац≥ "ћонетарна ≥стор≥¤ —Ўј. 1867-1960", ¤ку написав у сп≥вавторств≥ з ≥ншим
представником ч≥кагськоњ школи јнною Ўварц. √оловн≥ ≥дењ теор≥њ: 1) економ≥ка
саморегульована, державне втручанн¤ шк≥дливе; 2) причина криз - нестача грошовоњ
маси; 3) прир≥ст грошовоњ маси на 1-2% маЇ випереджувати зростанн¤ обс¤г≥в виробництва,
контроль за грошовою масою - основна ≥ чи не Їдина державна економ≥чна функц≥¤;
4) соц≥альн≥ програми мають бути скорочен≥ до м≥н≥муму.
≤нституц≥ал≥зм (в≥д лат. "institutio" - спос≥б д≥њ, звичай, настанова,
вказ≥вка) теч≥¤ економ≥чноњ думки, виник наприк≥нц≥ ’≤’ - у перш≥й половин≥
’’ ст. у —Ўј ¤к реакц≥¤ на пануванн¤ монопол≥й в ринков≥й економ≥ц≥.
ќсновоположником ≥нституц≥ал≥зму став американський економ≥ст “орстейн ¬еблен
(1877-1920), найпом≥тн≥шими посл≥довниками ¤кого стали ¬≥ль¤м √ам≥льтон (автор
терм≥ну "≥нституц≥ал≥зм"), ƒжон –. оммонс (1862-1945), ”есл≥ лер ћ≥тчелл (1874-1948),
ƒж. .√елбрейт, ”олт –остоу ≥з —Ўј, англ≥йц≥ ƒжон ј.√обсон (1858-1940) ≥ ƒжон
¬айолет –об≥нсон, француз ‘рансуа ѕерру (1903-1987), австр≥Їць …озеф Ўумпетер(1883-1950),
голландець ян “≥нберген та ≥нш≥.
≤нституц≥онал≥зм ірунтуЇтьс¤ переважно на позаеконом≥чному тлумаченн≥ сут≥ господарських
процес≥в у ринковому сусп≥льств≥. –уш≥йними силами економ≥чного розвитку вважаютьс¤
соц≥альн≥ ¤вища, ¤к пол≥тичного, правового, етичного, морального, психолог≥чного,
техн≥чного, так ≥ економ≥чного характеру - так≥, ¤к держава ≥ профсп≥лки, конкуренц≥¤
≥ монопол≥¤, техн≥чний прогрес ≥ наука, с≥м'¤ ≥ традиц≥њ, право ≥ етичн≥ норми,
звичањ ≥ мораль тощо. ”се це було об'Їднано сп≥льним терм≥ном - ≥нститути, або
≥нституц≥њ, що й дало назву цьому економ≥чному напр¤му.
¬.√ам≥льтон свого часу писав, що ≥нституц≥њ - це словесний символ дл¤ кращого
опису сусп≥льних звичањв. ¬они означають дом≥нуючий ≥ пост≥йний спос≥б мисленн¤
або д≥њ, що став звичкою дл¤ ¤коњ-небудь соц≥альноњ групи чи традиц≥Їю дл¤ нац≥њ.
ќтже, господарська д≥¤льн≥сть людей регулюЇтьс¤ звича¤ми, традиц≥¤ми, етичними
нормами повед≥нки, нац≥ональною психолог≥Їю тощо.
ќсобливою теч≥Їю економ≥чноњ думки Ї так званий неокласичний синтез,
¤кий намагаЇтьс¤ поЇднати кейнс≥анство з неокласичною теор≥Їю. ќдним з фундатор≥в
"неокласичного синтезу" став в≥домий американський економ≥ст, Ќобел≥вський лауреат
1970 р. ѕол —амуельсон (нар. 1915 р.). ¬≥н на початку 50-х рок≥в виступив ≥з
обірунтуванн¤м необх≥дност≥ об'Їднанн¤ неокейнс≥анства ≥ неокласичноњ школи
у ¤кусь Їдину теч≥ю. —амуельсон у той пер≥од вважав, що такий синтез л≥кв≥дуЇ
прогалину м≥ж агрегатною макроеконом≥кою ≥ м≥кроеконом≥кою ≥ зведе њх до взаЇмодоповнюючоњ
Їдност≥. ќтже, маЇтьс¤ на уваз≥ поЇднанн¤ макроеконом≥чного ≥ м≥кроеконом≥чного
п≥дход≥в: перший розвивавс¤ кейнс≥анством, другий - неокласичною теор≥Їю. ќсновою
синтезу стало поЇднанн¤ кейнс≥анськоњ теор≥њ "ефективного попиту" ≥ неокласичноњ
теор≥њ виробництва ≥ розпод≥лу.
ѕрихильники неокласичного синтезу розгл¤дають теор≥ю загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги
¤к ≥деальну модель функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи. ѕроте, на в≥дм≥ну в≥д
неокласик≥в, ¤к≥ заперечували необх≥дн≥сть державного втручанн¤ в економ≥ку,
неокласичний синтез передбачаЇ використанн¤ р≥зноман≥тних метод≥в державного
регулюванн¤ з метою наближенн¤ до такоњ модел≥.
[√оловна]~[—ловник]~[«м≥ст]~[ѕопередн¤]~[Ќаступна]
«ародженн¤ ≥ еволюц≥¤ пол≥тичноњ економ≥њ
ќсновн≥ напр¤ми сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ
–озвиток економ≥чноњ думки ”крањни
онтрольн≥ запитанн¤ ≥ завданн¤