2. —учасн≥ теор≥њ менеджменту

¬ажливе м≥сце в становленн≥ менеджменту займаЇ американський ≥нженер ‘редер≥к “ейлор (1856-1915), засновник теор≥њ наукового управл≥нн¤. ¬≥н вважав менеджмент наукою, ¤ка заснована на точних законах, правилах ≥ принципах. ‘.“ейлор сформулював точний висновок про те, що робота по управл≥нню - це певна спец≥альн≥сть, ≥ що орган≥зац≥¤ в ц≥лому виграЇ, ¤кщо кожен роб≥тник зосереджуЇтьс¤ на тому, що в≥н робить краще за все.

¬≥н вважав, що використовуючи спостереженн¤, зам≥ри, лог≥ку та анал≥з, можна вдосконалити виробнич≥ операц≥њ, дос¤гти њх ефективного виконанн¤. Ќа основ≥ отриманоњ ≥нформац≥њ розробл¤лис¤ рекомендац≥њ дл¤ усуненн¤ зайвих, непродуктивних рух≥в, нормуванн¤ прац≥ з метою п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва. —уттЇвим дос¤гненн¤м ц≥Їњ школи було систематичне використанн¤ стимулюванн¤ з метою зац≥кавленн¤ прац≥вник≥в у зб≥льшенн≥ продуктивност≥ прац≥ та обс¤г≥в виробництва. ¬инагорода передбачалась за к≥нцевий результат, а не за процес д≥¤льност≥. ¬≥н вважав, що менеджер повинен встановлювати дл¤ п≥длеглих точний пор¤док, ≥нструменти ≥ механ≥зм виконанн¤ роботи, час њњ зак≥нченн¤.

‘.“ейлор визнавав також можлив≥сть в≥дбору та навчанн¤ людей, ¤к≥ ф≥зично та ≥нтелектуально в≥дпов≥дали б виконуван≥й робот≥. —еред його науковоњ спадщини можна вид≥лити р¤д книг "¬≥др¤дна система"(1895), "÷еховий менеджмент"(1903), "ѕринципи наукового менеджменту" (1911).

‘ормуванн¤ школи наукового управл≥нн¤ спиралось на три основн≥ моменти, ¤к≥ стали основними принципами дл¤ розвитку менеджменту:

1) рац≥ональна орган≥зац≥¤ прац≥;
2) розробка формальноњ структури орган≥зац≥њ;
3) розробка заход≥в по сп≥вроб≥тництву управл¤ючого ≥ роб≥тника.

Ќайв≥дом≥шими посл≥довниками “ейлора були його сп≥вв≥тчизники Ћ≥л≥ан ≥ ‘ренк √≥лбрети. ¬они вивчали трудов≥ операц≥њ, використовуючи к≥нокамеру ≥ придуманий ними прилад м≥крохронометр. при допомоз≥ нього њм вдалось ви¤вити ≥ описати 17 основних рух≥в кист≥ руки. ÷е дало њм змогу л≥кв≥дувати надал≥ т≥ з них, ¤к≥ при виконанн≥ стандартних д≥й були зайвими ≥ непродуктивними. Ќаприклад, дл¤ кладки цегли було встановлено 4 рухи зам≥сть 18 ≥ забезпечило зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ на 50%.

ќсновн≥ њх книги "¬ивченн¤ рух≥в" (1911), "ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤" (1916).
ќбмежен≥сть ≥ недол≥ки рац≥онал≥стичноњ школи “ейлора ≥ його посл≥довник≥в у значн≥й м≥р≥ вдалось подолати представнику класичноњ школи менеджменту французькому адм≥н≥стратору ≥ п≥дприЇмцю јнр≥ ‘айолю (1841-1925). ¬≥н вперше запропонував рац≥ональний п≥дх≥д до орган≥зац≥њ промислового п≥дприЇмства. ‘айоль вважав, що робота кер≥вника може бути розд≥лена на п'¤ть функц≥й: плануванн¤, орган≥зац≥¤, кер≥вництво, координац≥¤ та контроль. ” прац≥ "«агальне та промислове управл≥нн¤"(1916) в≥н сформулював 14 ун≥версальних принцип≥в управл≥нн¤, щоб показати керуючим, ¤к виконувати своњ функц≥ональн≥ обов'¤зки.

ѕринципи управл≥нн¤ за ј.‘айолем [35: 21]:

1. ѕод≥л прац≥
—пец≥ал≥зац≥¤ Ї природним пор¤дком речей. ћетою под≥лу прац≥ Ї виконанн¤ роботи, б≥льшоњ за обс¤гом, кращоњ за ¤к≥стю при застосуванн≥ однакових зусиль.

2. ѕовноваженн¤ та в≥дпов≥дальн≥сть
ѕовноваженн¤ - це право в≥ддавати наказ, а в≥дпов≥дальн≥сть - њњ складова протилежн≥сть.

3. ƒисципл≥на
ƒисципл≥на передбачаЇ справедливе застосуванн¤ санкц≥й.

4. ™диноначальн≥сть
ѕрац≥вник повинен одержувати накази в≥д одного безпосереднього начальника.

5. ™дн≥сть напр¤му
 ожна група, що д≥Ї у межах одн≥Їњ мети, повинна бути об'Їднана Їдиним планом та мати одного кер≥вника.

6. ѕ≥дкорен≥сть особистих ≥нтерес≥в загальним
≤нтереси одного прац≥вника чи групи прац≥вник≥в не повинн≥ переважати ≥нтереси ф≥рми.

7. ¬инагорода персоналу
¬≥ддан≥сть ≥ п≥дтримка прац≥вник≥в забезпечуютьс¤ тод≥, коли вони одержують справедливу зароб≥тну плату за свою працю.

8. ÷ентрал≥зац≥¤
ћають бути встановлен≥ пропорц≥њ м≥ж централ≥зац≥Їю ≥ децентрал≥зац≥Їю. ÷ентрал≥зац≥¤, ¤к ≥ под≥л прац≥, повинна забезпечувати кращ≥ результати.

9. ≤Їрарх≥¤
≤Їрарх≥¤ - п≥дпор¤дкован≥сть ос≥б на кер≥вних посадах в≥д вищоњ ланки до нижчоњ.

10. ѕор¤док
ћ≥сце дл¤ всього, ≥ все на своЇму м≥сц≥.

11. —праведлив≥сть
—праведлив≥сть - це поЇднанн¤ доброти ≥ правосудд¤.

12. —таб≥льн≥сть робочого м≥сц¤ дл¤ персоналу
ѕрац≥вники, ¤к≥ пост≥йно працюють в одн≥й ≥ т≥й же ф≥рм≥, мають переваги перед талановит≥шими прац≥вниками, ¤кщо т≥ схильн≥ до частоњ зм≥ни м≥сц¤ роботи.

13. ≤н≥ц≥атива
¬она означаЇ розробку плану д≥й з залученн¤м ≥дей прац≥вник≥в, а це забезпечуЇ його усп≥шну реал≥зац≥ю.

14.  орпоративний дух
¬≥н ≥снуЇ в тих орган≥зац≥¤х, де Ї гармон≥¤ персоналу.

ѕринципи управл≥нн¤ за јнр≥ ‘айолем нин≥ усп≥шно застосовуютьс¤ багатьма компан≥¤ми.

≈лтон ћейо (1880-1949) американський соц≥олог та психолог перен≥с увагу досл≥дженн¤ управл≥нн¤ з завдань, ¤к≥ пропонуютьс¤ роб≥тнику, на самого виконавц¤. ¬≥н Ї засновником школи людських стосунк≥в, що зародилас¤ у 20-30 рр. ‘ундаментом дл¤ його досл≥джень були здобутки у теор≥њ психолог≥њ людини, а саме прац¤ «≥гмунда ‘рейда "ѕсихолог≥¤ п≥дсв≥домого". «а допомогою так званого ’оторнського експерименту ћейо дов≥в, що продуктивн≥сть прац≥ великою м≥рою залежить в≥д при¤зних стосунк≥в м≥ж людьми в процес≥ прац≥ (м≥ж роб≥тниками ≥ менеджерами). ћейо вбачав основне завданн¤ менеджера у створенн≥ дружн≥х взаЇмин в колектив≥ та дов≥р'њ до роб≥тник≥в.

ћер≥ ѕаркер ‘оллетт (1868-1933) теж переконливо доводила доц≥льн≥сть в≥дкритого сп≥лкуванн¤ з роб≥тниками. —аме вона запропонувала трактуванн¤ менеджменту ¤к "мистецтва дос¤гати результат≥в за допомогою д≥й ≥нших", що передбачаЇ гармон≥ю стосунк≥в менеджера ≥ п≥длеглих.

ќтже, школа людських стосунк≥в зосереджуЇтьс¤, в основному, на методах налагоджуванн¤ м≥жособових стосунк≥в. ¬она вважали, що за ви¤вленн¤ б≥льшого п≥клуванн¤ менеджера про своњх п≥длеглих, р≥вень задоволенн¤ прац≥вник≥в повинен зростати, а це, в свою чергу, приведе до зростанн¤ продуктивност≥ прац≥.
—л≥д п≥дкреслити, що вс≥ вищенаведен≥ теор≥њ були в певному розум≥нн≥ "одном≥рними", оск≥льки в основ≥ даних п≥дход≥в було щось визначене: завданн¤, людина або адм≥н≥струванн¤.

ƒещо п≥зн≥ше виникли так зван≥ "синтетичн≥" вченн¤ про управл≥нн¤, в основ≥ досл≥джень ¤ких був синтетичний п≥дх≥д до орган≥зац≥њ, ¤ка розгл¤далас¤ ¤к багатопланове ¤вище, що пов ¤зуЇ в Їдине ц≥ле ресурси, ц≥л≥ та процеси, що переб≥гають ¤к в сам≥й орган≥зац≥њ, так ≥ поза нею. «окрема, ѕетер ƒрукер (1909) запропонував концепц≥ю управл≥нн¤ за ц≥л¤ми. Ќа той час (50-т≥ роки) увага менеджер≥в була сконцентрована на функц≥¤х та процесах. ≤де¤ ƒрукера, що управл≥нн¤ маЇ починатис¤ з розробки ц≥лей, пот≥м переходити до формуванн¤ функц≥й, системи взаЇмод≥й та процесу, перевернула лог≥ку управл≥нн¤. «годом виникли ситуац≥йн≥ теор≥њ, суть ¤ких пол¤гаЇ у тому, що результат однакових управл≥нських д≥й у р≥зних ситуац≥¤х даЇ р≥зн≥ результати.

” 80-т≥ роки виникла теор≥¤ "7 S" (автори ≈.јтос, –.ѕаскаль, “.ѕ≥терс та –.”отермен): ефективна орган≥зац≥¤ формуЇтьс¤ на баз≥ семи взаЇмопов ¤заних складових, зм≥на будь-¤коњ з них веде до зм≥ни вс≥х ≥нших. јнгл≥йською кожна з них починаЇтьс¤ буквою "S": стратег≥¤ (strategy), структура (structure), система управл≥нн¤ (systems), штат (stat), стиль (style), квал≥ф≥кац≥¤ сп≥вроб≥тник≥в (skill), орган≥зац≥йн≥ ц≥нност≥ (shared values).

 ороткий огл¤д вчень ’’ ст. про управл≥нн¤ показуЇ, що управл≥нська думка пост≥йно розвивалас¤, породжувала нов≥ ≥дењ щодо того, ¤к маЇ вестис¤ ефективне управл≥нн¤, але практика б≥знесу завжди ви¤вл¤лас¤ багатшою, глибшою та р≥зноман≥тн≥шою, н≥ж теоретичне узагальненн¤, ≥ часто те, що ще зовс≥м недавно здавалос¤ беззастережною ≥стиною в управл≥нн≥, спростовувалос¤ наступними ≥де¤ми та погл¤дами.

[√оловна]~[—ловник]~[«м≥ст]~[ѕопередн¤]~[Ќаступна]

—уть ≥ значенн¤ менеджменту
—учасн≥ теор≥њ менеджменту
Ўколи практичного менеджменту
¬иди та функц≥њ менеджменту
—тил≥ управл≥нн¤
 онтрольн≥ запитанн¤ ≥ завданн¤