3. Ўколи практичного менеджменту
јмериканська школа менеджменту. јмериканц≥ справедливо
вважають себе засновниками менеджменту ¤к науки або сфери знань ≥ досл≥джень.
ћенеджер у —Ўј - профес≥¤ престижна ≥ почесна. ѕонад 1300 шк≥л б≥знесу у —Ўј
мають оф≥ц≥йний сертиф≥кат јмериканськоњ асамблењ шк≥л б≥знесу, серед них найпрестижн≥ш≥
- √арвардська та —тенфордська. ƒокладн≥ше цю школу розгл¤нуто вище. јмериканське
сусп≥льство, що ц≥нуЇ ≥деали ≥ндив≥дуал≥зму, багато уваги прид≥л¤Ї саме висок≥й
теоретичн≥й п≥дготовц≥ окремого спец≥ал≥ста.
японська школа менеджменту сформувалас¤ в≥дпов≥дно до ¤понськоњ культури
≥ системи осв≥ти. ѕрот¤гом стол≥ть у ¤понц≥в формувалос¤ кланове сусп≥льство.
ожен в≥дчував необх≥дн≥сть належати до певного клану ≥ пос≥дати в ньому певне
м≥сце. ” кожного ¤понц¤ виховуЇтьс¤ г≥р≥ - почутт¤ вд¤чност≥ та в≥дданост≥ своЇму
клану. ƒуже високо завжди ц≥нувалас¤ осв≥та - в япон≥њ вже дек≥лька стол≥ть
немаЇ неписьменних. ≤снуЇ культ високоњ культури прац≥ ≥ поваги до майстерност≥:
спец≥ал≥ст найвищоњ квал≥ф≥кац≥њ, найкращий у своњй справ≥ оголошуЇтьс¤ нац≥ональним
надбанн¤м.
” процес≥ навчанн¤ ¤понськ≥ спец≥ал≥сти одержують, можливо, не таку глибоку
осв≥ту, ¤к у —Ўј, але б≥льш ун≥версальну. ћолодий спец≥ал≥ст обов ¤зково попрацюЇ
не лише за своЇю конкретною спец≥альн≥стю, припустимо, ≥нженера, але й механ≥ка,
технолога, економ≥ста, бухгалтера тощо. «рештою його зупин¤ть на т≥й ланц≥ роботи,
¤ка найб≥льш в≥дпов≥датиме його зд≥бност¤м. японц≥ кажуть, що њх ≥нженер п≥дготовлений
г≥рше, н≥ж американський ≥нженер, технолог - г≥рше н≥ж американський технолог
≥ т.д., але внасл≥док того, що кожен ¤понський спец≥ал≥ст маЇ конкретне у¤вленн¤
про кожну д≥л¤нку роботи, створюЇтьс¤ суц≥льне поле компетентност≥, а тому загальний
результат д≥¤льност≥ ¤понського п≥дприЇмства кращий, н≥ж американського. ¬≥дпов≥дно
до ц≥Їњ концепц≥њ - "навчанн¤ за допомогою досв≥ду" ≥ готуЇтьс¤ ¤понський
менеджер. —еред спец≥ал≥ст≥в буде в≥д≥браний саме той, хто маЇ не лише знанн¤,
але хист до кер≥вництва. ¬≥н досконало знатиме свою ф≥рму та р≥зн≥ аспекти б≥знесу,
але першу кер≥вну посаду одержить у 30-35 рок≥в. «а традиц≥Їю ¤понськоњ культури
ф≥рма бере на себе п≥клуванн¤ про прац≥вника, ≥ саме ц¤ д≥¤льн≥сть Ї одн≥Їю
з найголовн≥ших дл¤ менеджера. ‘≥рма може укласти з прац≥вниками угоду дов≥чного
найму (останн≥м часом в≥дсоток таких прац≥вник≥в зменшуЇтьс¤), влаштовувати
в≥дпочинок, екскурс≥њ по п≥дрозд≥лах, л≥тнього прац≥вника, ¤кий не в≥дпов≥даЇ
посад≥, може завчасно з пошаною в≥дправити на пенс≥ю. ” в≥дпов≥дь - г≥р≥ - в≥ддан≥сть,
старанн≥сть, компетентн≥сть прац≥вника. Ќа ¤понських ф≥рмах вчатьс¤ вс≥ - в≥д
роб≥тника до президента - ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за це покладаЇтьс¤ на менеджера
кожного п≥дрозд≥лу. ќтже, школи б≥знесу б≥льшост≥ ¤понських п≥дприЇмств не потр≥бн≥.
¬≥дтак њх нал≥чуЇтьс¤ лише 3, та й т≥ в основному готують спец≥ал≥ст≥в дл¤ роботи
за кордоном. ƒл¤ ел≥ти ≥снуЇ јкадем≥¤ ћацус≥ти при ф≥рм≥ "ћацус≥та денки",
¤ка молодих людей з вищою осв≥тою навчаЇ ще 5 рок≥в.
¬се б≥льше ¤понських менеджер≥в працюЇ за кордоном, в тому числ≥ ≥ в —Ўј. ¬и¤вл¤Їтьс¤,
що ≥ серед ≥ндив≥дуал≥ст≥в-американц≥в чимало тих, хто ≥з вд¤чн≥стю сприймаЇ
п≥клуванн¤ ф≥рми про себе.
≤снують школи б≥знесу ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥. ѓх б≥л¤ 300 зареЇстровано у EFMD
(™вропейський фонд розвитку менеджменту). Ѕ≥льш≥сть з них дають високий р≥вень
п≥дготовки, хоч маг≥стерськ≥ ступен≥ в галуз≥ б≥знесу ≥ управл≥нн¤ не наст≥льки
розповсюджен≥ ≥ не так ц≥нуютьс¤, ¤к у —Ўј.
[√оловна]~[—ловник]~[«м≥ст]~[ѕопередн¤]~[Ќаступна]
—уть ≥ значенн¤ менеджменту
—учасн≥ теор≥њ менеджменту
Ўколи практичного менеджменту
¬иди та функц≥њ менеджменту
—тил≥ управл≥нн¤
онтрольн≥ запитанн¤ ≥ завданн¤